Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 917/540/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі№917/540/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка"доГоловного управління Держгеокадастру у Полтавській областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4провизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: Кузьміна К.О. (дов. від 20.09.2016), Тімакіна Л.В. (дов. від 13.09.2016),

відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: ОСОБА_7 (дов. від 01.08.2016)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Довженка" звернулось з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №47 від 08.02.2008, який зареєстрований у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Центру державного земельного кадастру , в редакції, зазначеній в позовній заяві. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на належне виконання ним умов договору оренди, з огляду на що, на думку позивача він має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Водночас позивач зазначав про те, що після закінчення строку дії договору продовжує користуватись земельною ділянкою та сплачує орендні платежі. При цьому позивач посилався на приписи статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016, ухваленим колегією суддів у складі: Погрібна С.В. - головуючий, Мацко О.С., Кульбако М.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що з направлених позивачем відповідачу клопотань не вбачається про поновлення саме договору оренди земельної ділянки №47 від 08.02.2008. Окрім цього, суд посилався на обставини зміни фактичних площ і меж орендованих земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, а відтак і неможливості поновлення спірного договору оренди в порядку приписів частин 1, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий, Барбашова С.В., Слободін М.М., постановою від 09.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судами обставин належного виконання позивачем умов договору оренди та дотримання строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк. Окрім цього, скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо зміни меж орендованих земельних ділянок, оскільки, в даному випадку, змінилась лише кількість земельних ділянок. З огляду на що, на думку скаржника, зміна площі земельних ділянок не є тією обставиною, що зумовлює втрату преважного права на поновлення строку дії договору оренди землі. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 18.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 09.02.2017 на 12 год. 05 хв.

На адресу Вищого господарського суду України від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа вказала про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.02.2008 між Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавець) та СТОВ "ім.Шевченка" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №47, за умовами якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 347,2034га. Згідно з пунктом 8 договору, останній укладено на строк до 31.12.2015. Відповідно до пункту 8 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Даний договір було зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.02.2008 за № 040835900002. Як встановлено судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" є правонаступником всіх прав і обов'язків СТОВ "ім. Шевченка", що припинило свою діяльність внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка". В подальшому 15.01.2010 між Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" було укладено додаткову угоду до договору, якою внесено зміни до пунктів 5, 9, 11, 13, 22, 27, 29, 38, 39 договору. Окрім цього, розпорядженням голови Гадяцької районної державної адміністрації №671 від 12.10.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ АФ "ім. Довженка" позивачу надано дозвіл землевпорядним організаціям на розробку технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою орієнтованою площею 580,991 га, яка знаходиться на території Лютенської сільської ради за межами населеного пункту. Розпорядженням голови Гадяцької районної державної адміністрації №239 від 12.12.2012 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з ТОВ АФ "ім. Довженка" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками (землями запасу) та вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема: змінити сторону договору з СТОВ ім. Шевченка на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка"; пункт 2 договору викласти в редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 325,6939га, в т.ч. рілля (землі запасу) - 305,1636 га, рілля (резервний фонд) - 20,5303га.". Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Судами встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом договору, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та знаходиться за межами населеного пункту, повноваження по розпорядженню якою відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, до яких відноситься відповідач. Клопотаннями від 10.11.2015. вих.№478, від 10.11.2015 вих. №479, від 10.11.2015 вих. №480, від 10.11.2015 вих. №481, від 10.11.2015 вих. №482, від 10.11.2015 вих. №483, від 10.11.2015 вих. №481/1 позивач звертався до Головного управління Держегеокадастру у Полтавській області з проханням внести зміни до договору оренди землі б/н від 08.02.2008 в частині продовження строку дії договору на 7 років з орендною платою 9% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту на території Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області площею 20,8658га, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 36,9935га, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 14,3744га, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 134,6940га, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 6,8735га, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 16,3026га, кадастровий номер НОМЕР_6, площею 75,0814га, кадастровий номер НОМЕР_7. Водночас, листом від 20.01.2016 Головним управлінням Держегеокадастру у Полтавській області було відмовлено позивачу у поновленні строку дії договору з посиланням на те, що розпорядженням Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області №239 від 12.12.2012 було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки №47 від 08.02.2008 в частині площі, на виконання якого додаткову угоду укладено не було, а отже зміни у визначений законом спосіб не внесено; площа в поданих клопотаннях не відповідає загальній площі у договорі, який підлягає поновленню. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Довженка" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №47 від 08.02.2008. Статтею 764 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно з приписами частин 1-5 статті 33 вказаного Закону (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення. Разом з тим, частиною шостою статті 33 цього Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З огляду на що, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 названого Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді. Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди: - з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; - у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; - укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі №6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі №6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, у постанові від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15. Як вже зазначалось та встановлено судами попередніх інстанцій, до закінчення строку дії договору позивач повідомив орендодавця в установлений строк про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк, а саме заявами від 10.11.2015. вих.№478, від 10.11.2015 вих. №479, від 10.11.2015 вих. №480, від 10.11.2015 вих. №481, від 10.11.2015 вих. №482, від 10.11.2015 вих. №483, від 10.11.2015 вих. №481/1. Водночас обмежившись посиланням на неможливість ідентифікувати клопотання позивача з листом-пропозицією про поновлення саме договору оренди земельної ділянки №47 від 08.02.2008, суди попередніх інстанцій не дослідили доданих до клопотань додаткових угод до договору оренди земельної ділянки №47 від 08.02.2008. Судами також не надавалась і відповідна оцінка доводам позивача про помилкове зазначення в тексті клопотань "договір б/н" замість правильного "№47 від 08.02.2008". Окрім цього, посилаючись на зміну фактичних площ і меж земельних ділянок суди попередніх інстанцій також не надали належної оцінки доводам позивача стосовного того, що в оренді позивача була не одна, а декілька земельних ділянок, на які в подальшому була виготовлена технічна документація з присвоєнням кадастрових номерів. Позивач наголошував на тому, що на момент закінчення спірного договору оренди у користуванні позивача знаходилось 14 земельних ділянок загальною площею 325,6939 га. При цьому, як вказував позивач, межі земельних ділянок починаючи з 2008 року не змінювались, а виключно зменшилась кількість земельних ділянок в зв'язку з переходом права власності до відповідних фізичних осіб на такі земельні ділянки. А відтак, зменшення кількості, та як наслідок загальної площі орендованих земельних ділянок, не може свідчити про зміну меж цих земельних ділянок. З огляду на що, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про правомірність відмови відповідача у поновленні строку дії спірного договору оренди землі з вказаних підстав. Між тим, зазначаючи про передачу відповідачем частини спірних земельних ділянок в оренду третій особі, суди також не надали оцінки доводам позивача та відповідним доказам у справі про те, що на момент прийняття відповідачем наказів про передачу третій особі в оренду земельних ділянок, останньою вже було зареєстровано Фермерське господарство "Слолан". З огляду на що, отримання у подальшому спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124 Земельного кодексу України. Вказана правова позиція викладена також Верховним Судом України у постанові від 04.11.2014 у справі №922/4817/13. На дослідженні зазначених обставин відповідач наголошував упродовж розгляду усього спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. У розумінні приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суд повинний навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін. Разом з тим, згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, а всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №917/540/16 Господарського суду Полтавської області та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2016 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга